Я люблю тишину. Телевизор включаю нечасто.
Мне бы слышать ручей, трели птиц за рассветным окном.
Когда ветер поёт и на улице сыро, ненастно,
С Неба льются стихи и теплом наполняется дом.
Я люблю тишину, где нет места для крика людского,
Вместо гула машин – шум колосьев и стрекот цикад.
Там, где нет суеты и порядка вещей городского,
Полновеснее жизнь и часы никуда не спешат.
Я люблю тишину. В ней отчётливей звуки Вселенной,
Громче голос Творца, приглушённей свой собственный глас.
Тишина для меня остаётся подругою верной
И молчаньем своим освежает мой дух всякий раз.
Татьяна Дементьева.,
г. Стрежевой, Россия.
Моя встреча с Господом произошла в 1995 году. Это событие изменило и меня, и всю мою жизнь. Здесь я с одной целью - нести благую весть. сайт автора:личная страница
Прочитано 2101 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
Поэзия : Освобождающий Христос - Роман РАУД Если Вы хотите пожертвовать средства и поддержать моё служение можете послать перевод на карту сбербанка 4276877026524975
Мы будем рады любой помощи.
С уважением, Роман Рауд
